Одиниці типометрії

Типометрія — типографська система мір для шрифтів і складальних матеріалів, що дозволяє складати з них смуги і складальні друковані форми заданих розмірів і розраховувати в оригіналі розміри таблиць, формул і інших складних складальних елементів.

В основу вимірів типографських шрифтів покладена система Дідо, розповсюджена в Європі і прийнята в Україні, і так названа англо-американська система чи система Піка. І в тому, і в іншому випадку основною одиницею виміру є типографський пункт, рівний у системі Дідо 0,376 мм, а в системі Піка – 0,352 мм.

1 піка (пайка)=12 пунктів=4,2167 мм.

Набір тексту — це мистецтво керування пробілами, тому для всіх шрифтових інструментів самим істотним є точність вимірів.

Величина шрифту в наборі виражається в кеглях. Розмір кегля визначається в пунктах. Кегль (кегельна шпація чи кегельна кругла) – це величина площадки, на якій розміщається знак (буква). Наприклад, кегль 10 пунктів дорівнює 3,76 мм (чи 3,52 мм у системі Піка), але вічко знаку, розміщеного на ньому, природно, менше, тому що необхідно передбачити місце для звисаючих, надрядкових і підрядкових елементів (діакритичних знаків). У пунктах вимірюють розмір шрифту, абзацні відступи і відстань між рядками (інтерліньяж).

Терміни кругла шпація, напівкругла шпація, тонка шпація характеризують горизонтальні розміри шрифту.

Кругла шпація дорівнює розміру шрифту і відповідає ширині великої літери М,

напівкругла шпація складає 0,5 розміру шрифту і відповідає ширині великої літери N,

а тонка шпація – 0,25 розміру шрифту (ширина рядкової літери t).

Іншими словами, для 12-пунктового шрифту кругла шпація дорівнює 12 пунктам, напівкругла шпація – 6 пунктам, а тонка шпація – 3 пунктам.

Ширина цифри показує, скільки місця на рядку займає цифра. Вона дорівнює напівкруглій шпації (у більшості шрифтів усі цифри мають однакову ширину, що особливо зручно в разі формування числових стовпчиків у таблицях).

Ширина знаків у шрифтах задається в тисячних частках кегельної.

Апроші також прийнято вимірювати в частках кегельної. Одним зі способів регулювання апрошів є кернінг, тобто зміна пробілів (міжлітерних просвітів) між конкретними парами букв. Наприклад, сполучення «го» звичайно набирають компактніше, сполучення «гі» розсовують, щоб воно не зливалося візуально.

Типи пробілів. Напівкегельний пробіл дорівнює половині пробілу шириною в кегельну шпацію.

Тонкий пробіл – половина напівкегельного.

Цифровий пробіл дорівнює ширині цифр даного шрифту.

Ці фіксовані пробіли змінюють свій розмір, коли міняється кегль шрифту, на них не впливає процес верстки. Навпроти, пробіли між словами в процесі верстки можуть змінюватися.

Пробіли між словами. Розмір пробілу міняється відповідно до гарнітури і начертання шрифту. Дизайнер шрифту може вирішити, якої ширини повинний бути пробіл і закріпити це значення в шрифтовому файлі. Ширина пробілів між словами може мінятися також з метою вгонки рядків і досягнення вдалої верстки.

Ще в часи металевого набору в складачів склалося професійне найменування кеглів різного розміру, що використовують у спеціальній літературі: кегль 6 пунктів – нонпарель, кегль 8 пунктів – петит, кегль 9 пунктів – боргес, кегль 10 пунктів – корпус, кегль 12 пунктів – цицеро тощо (табл. 1.1).

Довжина рядка формату полоси набору також визначалася в типографських одиницях – цицеро чи квадратах.

Під час проектування шрифтів малюнки знаків виконуються в так званому базовому кеглі. Для шрифтів текстового набору таким базовим кеглем є кегль 10 пунктів у 20-кратному збільшенні. Причому для шрифтів металевого набору таких базових кеглів було не менш двох: кегль 6 пунктів для шрифтів від 5 до 8 пунктів і кегль 10 пунктів для шрифтів від 9 до 12 пунктів.

Найменування і співвідношення різних кеглів

Два базових кеглі для шрифтів текстового набору передбачалися тому, що малюнок знаків дрібних кеглів, з метою підвищення легкості читання, мав трохи інші пропорції – збільшене вічко і колірна насиченість. Малюнки крупнокегельних чи заголовних шрифтів розроблялися в базових кеглях 24 пункти або 36 пунктів з 10-кратним збільшенням.

З переходом у проектуванні малюнків шрифтів з металевого набору на фотонабір, а потім і на комп’ютерний набір, кількість базових кеглів звелося до двох – по одному для текстових і крупнокегельних шрифтів, а згодом і взагалі до одного базового кегля. Це привело до того, що в дрібних кеглях текст став гірше розпізнаватися і втратив значну частку легкості читання, а у великих кеглях «розсипався», тобто втратив компактність і став схожим на розрядку. У фотонаборі це компенсувалося за рахунок збільшення чи зменшення напівапрошів (лівих і правих полів літери), а в комп’ютерному наборі – трекінгом (зміною міжлітерних відстаней).

В інформаційному суспільстві в першу чергу інформація повинна привернути увагу, причому саме тієї специфічної групи, до якої вона звернена. Тому шрифт набуває в сучасному суспільстві все більш рекламного характеру. Виразність досягається навіть за рахунок утрати зручності і легкості читання. У такій естетиці відкривається широкий простір винаходу і застосуванню прийомів акциденції, тому що без графічного членування й акцентування змісту текст швидше за все залишиться непрочитаним просто тому, що на нього не звернуть уваги в «океані» інформації.